Василь Піткалюк: «Люди віддали тут своє життя»
Категорія: Люди

Василь Піткалюк: «Люди віддали тут своє життя»

Василь  Олександрович працює на «Промприладі» (Тоді завод називався ще «Геофізприлад») з середини 70-х. Понад сорок років чоловік пропрацював цехах, які зараховують до числа найважчих. Попри те, Василь Піткалюк не скаржиться на важку роботу, а радше на те, що тепер її мало.

Рецепт успіху від БАОБАБу: як відкрити творчу майстерню

баобаб

Розкажи, як почався БАОБАБ?

Я займаюся хенд-мейдом вже близько семи років. А почалося все зі звичайних фенічок. Плела собі, друзям, потім зацікавилася шерстю, бісером, почала робити складніші речі. Віддавала їх до магазинів, багато їздила по фестивалях. Але щоб відкрити майстерню – мені не ставало сміливості ризикнути. Я така неорганізована і непунктуальна людина. Мені здається, за два роки БАОБАБ мене цьому навчив, але тоді я не уявляла, як можна це все організувати.

Якось ми сиділи із друзями на Новий рік, і я сказала, що хотіла би проводити майстер-класи для діток. Моя подруга, яка також займалася хенд-мейдом, зацікавилася ідеєю, а друг взявся організовувати.  Так ми втрьох – дві майстрині та менеджер – почали робити БАОБАБ. Придумали його 1-го січня, а вже 1-го березня майстерня відкрилася.  

Ми одразу орендували це приміщення по вулиці Січових стрільців, 10. Але грошей на початок бізнесу ми не мали. Тому облаштовували цю кімнату як виходило: нам подарували старі шафу, умивальник, тумбу. Ми все перефарбували, відчистили. Стелаж зробили з дощок, які знайшли на смітнику. Ось це звичайний офісний стіл, але ми пофарбували його у білий колір і зробили декупаж.

Так, було цікаво. І з того почався БАОБАБ.

Скільки людей сьогодні працює у твоїй команді?

Зараз ці мої друзі вже не займаються майстернею, але я їм вдячна. Якби не вони, я б ніколи, напевно, не наважилася. У нас зараз є дві майстрині, менеджер та я.

А чому така назва – БАОБАБ?

Назву ми довго вибирали, думали над цим, може, місяць. Мені це слово здається дуже милозвучним, і воно трохи казкове. А спершу ми хотіли, щоб у назві було щось, пов’язане з рукоділлям. Були абсурдні назви, як-от «Дівчинка-коробка» чи «Риба Ігор». Але ми вирішили, що БАОБАБ – цікавіше. Діти часто не знають, що є таке дерево – баобаб. Через це в них виходять в них виходять різні кумедні варіанти, наприклад, «я в баобамі».

Ви задумали БАОБАБ відразу як творчу майстерню?

Зазвичай лише час показує, як треба рухатись. Тому в результаті вийшло не зовсім те, що планувалося. Ми думали про відкриття постійних курсів, щось на зразок школи хенд-мейду, скажімо, на цілий рік, із постійною групою, з якою ми проходитимемо курс від азів до складних виробів. Але так не вийшло, тому що зараз діти і так зайняті у різних гуртках.  Тому зараз в нас є тільки разові майстер класи для дітей та дорослих. Проводимо також виїзні майстер-класи, буває, їх замовляють на дні народження. Окрім майстер-класів проводимо настільні ігри. А третій напрямок – це власне крамничка, ми виготовляємо і продаємо різні речі.

З цього можна прожити?

Мільйонів на цьому не заробиш, але прожити можна. Я це роблю ще й тому, що мені така робота страшенно подобається. Можу сидіти в БАОБАБі до другої ночі. Мені здається, якби тут був душ і ліжко, я би тут і жила.

Чим ти займалася до БАОБАБу?

Я маю юридичну освіту, працювала юристом. Але ще коли закінчувала навчання в університеті, відчувала: це не моє, все життя я цим не займатимуся. Попрацювала рік, і звільнилася з роботи. Власне, звільнили за ліквідацією підприємства. Рік отримувала гроші на біржі праці, тому могла мандрувати, їздити по фестивалях зі своїми виробами. І все так закрутилося, що на роботу за спеціальністю вже не пішла.

Які майстри чи художники надихають тебе?

Є така художниця, Ельса Мора. Вона працює з керамікою, робить витинанки. Я читаю її блог, мені дуже подобається.

Зараз хенд-мейд є страшенно популярний. Чи не відчуваєш ти, що через це інтерес до виробів спадає, і водночас є велика конкуренція.

Дійсно, зараз багато хто цим займається, але тут головне якість речей, те, наскільки охайно вони зроблені. В Україні взагалі не так багато майстрів, які мені подобаються.

В Івано-Франківську тільки ми займаємося шерстю та полімерною глиною. А взагалі працюємо з усіма матеріалами: папером, бісером, текстилем, сіном, шкірою, гіпсом, деревом. Я беруся за все, навіть за такі замовлення, які й приблизно не уявляю, як виконати, і які мені можуть коштувати кілька тисяч. Нещодавно в дитячому садочку ми робили оформлення кімнати з текстилю: дерева, сонечко. Оформлювали навіть вітрину в Центрі обслуговування клієнтів Обленерго.

Хто відвідує майстер-класи у БАОБАБі?

Звісно, діти. А серед дорослих відвідувачок є домогосподарки, суддя, менеджер готелю, викладачка університету. Дорослі приходять на майстер-клас, щоб гарно провести час, урізноманітнити дозвілля. Їм, звичайно, цікаво, що саме вони зроблять, але перш за все їм важливо інакше  провести час.

Які плани має БАОБАБ?

Я розумію, що треба займатися не лише майстер-класами. Це доволі непевно, не вгадаєш. Один місяць приходить багато людей, а наступний – майже нікого немає. Часто майстерні перепрофільовуються на весілля. Але ми принципово цим не займатимемося. Просто тому, що мені це не цікаво. А я хочу робити тільки те, що мені цікаво.

Я планую відкрити крамницю.  А також клуб настільних ігор – цього у Франківську немає. А ми з друзями часто граємо в настільні ігри. Окрім цього, плануємо переїжджати у більше приміщення. Тому що у майбутньому я бачу БАОБАБ великим культурно-розвиваючим центром, це можна провести цілий день, де був би не лише хенд-мейд, а й курси іноземних мов, студія мультиплікації для дітей.

Завжди хочеться більшого. Але я повністю задоволена Баобабом на цьому етапі.

 Фото: Світлана Ославська

 Читайте також:

Як організувати майстерню три в одному: «Шуфля», «Цвіклі» і «Bukvica»