Мій двір – моє місто: як зібрати сусідів на «Святі двору»

Організаторка «Свята двору» Марта Гладка написала для UFRA про те, як їй вдалося зібрати сусідів, знайти кошти на подію і для чого їй це було потрібно.

Марта Гладка, організаторка «Свята двору»

Ідея змінити вигляд двору за допомогою сусідської співпраці з’явилась давно. Наш двір у центральній частині міста часто перетворювався смітник для недопалків, пивних пляшок і, як більшість старовинних будинків-дворів, потребував ремонту і впорядкування. Комунальні чи інші міські служби не могли допомогти вирішити ці проблеми. До дії підштовхнув міжнародний проект неформальної освіти та підтримки локальних ініціатив «Майстерня громадської активності», де  мені пощастило навчатись.

Аби почати якісь зміни, перш за все потрібно було зібрати сусідів, заохотити до співпраці і привернути увагу громадськості до проблем в нашому та подібних двориках старої частини міста. Нам вдалося показати, що спільними силами можна багато змінити, і ми раді допомагати іншим ініціативним сусідам.

Ми обрали формат соціально-мистецького проекту. Хотілося на деякий час перетворити двір на платформу, де можна обмінюватись досвідом, насолоджуватись музичними виступами, слухати літературні читання, дивитись фільми.   

Щоб проект став успішним, найважливіше було організувати мешканців будинку. Це стало викликом і відкриттям проекту. Мені страшно було підходити, знайомитись, розказувати про свою ідею. Часто звучали питання: «А ви тут живете? А де?».

Виявилось, у нашому будинку була неформальна ініціативна група «СуперСусіди», яких також хвилювали проблеми двору і будинку. Це дуже надихнуло. В основному між ними й розподілили перші обов’язки проекту. Тарас займався реставрацією, Василь – літературною частиною і просторовою організацією свята, Віктор – садівництвом, Дмитро – фотосушкою, Сергій – дизайном. Під час підготовки обов’язки змінювались, хтось долучився більшою, хтось – меншою мірою.

Звісно, були сусіди, які ставились з недовірою чи, краще сказати, зі зневірою: та кому то треба? сама будеш то робити? тут усім все одно…

Зі скептиками працювати найважче, та декого вдалося переконати. Але це вже сталося на самому «Святі двору», коли люди побачили результат. А перед  початком сусідів можна було поділити на три частини: активно залучених, локально активних і тих, кому не цікаво.

Команда проекту – це його найсильніша сторона. В основному вона збиралась за принципом френд- та фемілірайзингу. Від дизайнера Ліни Гах до оператора Марії Гаврилишин. Приємно, що до проекту приєднались місцеві ініціативи. Організація «Тепле місто» допомогла з технікою і промоцією.

Троє найактивніших сусідів мали свої сфери відповідальності, і справились з ними на всі 100%. Один з них – Тарас Ходан – ініціював відтворення втраченого маскарону і запросив для скульптора Валерія Дувірака. Сусід Віктор Ніколін знайшов ящики для нашого самосаду, а Василь Іваночко організував літературні читання про місто й запросив на прес-конференцію письменника Тараса Прохаська та головного архітектора міста Володимира Гайдара.  

Спільно ми хотіли показати, як ініціатива знизу може бути реальним прикладом позитивних змін. Тому не випадково програму розділили на два дні. Суботу присвятили  прибиранню і благоустрою. Це було справді дуже важко. Виявилось, що у дворі багато років ніхто нічого не робив, і замість запланованих чотирьох годин, ми прибирали вісім. На прибирання прийшло небагато сусідів. Більше  працювали друзі проекту і просто небайдужі люди. Це неймовірне відчуття, коли люди просто заходять і просять дати їм роботу.

Під кінець дня ми вже не чули ні рук, ні ніг. Та коли на ранок побачили результат, зрозуміли: це було того варте. Тепер сусіди мають спільну відповідальність за те, що відбувається у дворі.

Найприємніша несподіванка – подарунок від Kickit Art Studio. Художники Сергій та Віталік допомагали нам із самосадом, вони з власної ініціативи та за власний кошт розмалювали замуровані вікна. Так на місці сірого бетону з'являлись міські пейзажі.

Родзинкою «Свята двору» був  трембітний перформанс від Віталія Чупака з етно-гурту «Кораллі». Уявіть собі, центр Івано-Франківська, закритий внутрішній дворик на стометрівці, з якого лунають гуцульські мотиви.  Звуки трембіти відбиваються від кам’яних стін і створюють нові  мелодії міста.  Поєднання непоєднуваного.

Ідеально вписались у концепцію свята літературні читання про міста письменника Богдана Ославського. А  розповіді про франківські дворики Тараса Прохаська мали такий камерний характер, що

складалося  враження, ніби ти в себе на кухні, п’єш чай з одним з найвідоміших українських письменників. Це була саме та атмосфера, якої хотілось досягти. 

А завершив Свят перегляд фільмів проекту «My Street Films Ukraine», які  презентувала одна з організаторок  Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» Надя Парфан.

Звісно, були на «Святі двору» і кризові ситуації. Наприклад, за день до події ми  шукали серед усіх знайомих і незнайомих контрабас, а за годину до виступу – мікрофонну стійку. Але виступ  кавер-гурту «Suns» був того вартий.

Як і в більшості проектів, важливо бути гнучким. Не завжди виходить те, що плануєш. Своєю особистою помилкою вважаю пізню промоцію. Я зосередилася на роботі з комунальними службами, пошуком тих, хто має прибирати, латати, доглядати, і замало часу виділила на мистецьку частину, тому все робилось фактично в останній тиждень.

Найбільше досягнення Свята – ми почали змінювати двір: прибрали, зробили самосад, відтворили та змонтували копію втраченого маскарону. Фінансово все вдалося завдяки підтримці  сусідів, «Майстерні громадської активності» і небайдужих відвідувачів «Свята двору». Організація заходу, разом з матеріалами  обійшлась близько 4 тисячі гривень. Для цього проекту молодими франківськими художниками було створено набір листівок, придбавши які, можна матеріально допомогти реставрації будинку і двору.

На святі ми виручили 300 гривень з благодійних внесків за листівки та від продажу кави. Сподіваюсь, ми знайдемо шлях, як можна буде поширювати ці листівки і, таким чином, продовжувати роботу.

Сподіваюся продовжити проект, якщо вдасться знайти спонсорів чи гранти, які дозволять провести «Свято двору» в інших дворах міста. Важливою буде готовність співпрацювати міської влади. А необхідність такого свята побачили по відгуках і пропозиціях від франківчан, які готові долучатись до змін у своєму місті.

Фото: UFRA

Підтримайте розвиток UFRA!