«Станція «Харків»: на страх немає часу

Харків’яни, які не мають часу на страх і сон, провели тиждень у Франківську на запрошення проекту «Схід і Захід разом», що втілює громадська організація «Осмомисли». UFRA дізналася, хто волонтерить на «Станції «Харків», для чого це роблять і чому не можуть інакше. 

Олена Винник

працівниця банку

Як я встигаю волонтерити на «Станції Харків»? Можна сказати так: на все вистачає часу, крім сну.

У серпні минулого року ми з чоловіком побачили пост на Фейсбуку про те, що в Харкові є пункт допомоги переселенцям, куди потрібно приносити речі. Принесли. Пізніше дізналися про родину переселенців, в якій було шестеро дітей. Найменшому з них – всього один місяць. Цю родину з одинадцяти осіб поселили на одну ніч в готелі «Експрес» на вокзалі. О 12 годині їх мали би виселити, але їм взагалі не було куди їхати! Це був порив: я приїхала на вокзал, взяла два таксі і привезла цю родину до себе.  На них було справді страшно дивитися: люди в чому були, в тому й втекли, речей не мали з собою жодних, тільки щось в пакетиках для маленьких дітей. Ми їх відігріли, відмили, нагодували. В той день почалася гроза – страшно було дивитися, як люди підскакують від звуку грому.

Потім ця родина поїхала до Тернополя, зараз у них все гаразд. Ми прийшли до вокзального пункту, щоб повідомити про це і там познайомилися з волонтерами. Так з ними й лишилися. Спершу чергували на вокзалі – це наша гаряча точка. А зараз я працюю в інформаційній групі на «Станції «Харків» та займаюся культурними акціями, наприклад, благодійними концертами. 

Я навіть не замислююсь, чому це роблю. Не уявляю, як може бути інакше.  У Харкові така ситуація, що неможливо нічим не займатись – місто бере на себе основну хвилю переселенців.

Ян Здановський

 it-фахівець

У волонтерство прийшов разом із дружиною. Все почалося з публікації у Фейсбуку про багатодітну родину, якій потрібна допомога. Так ми познайомилися з волонтерами з вокзального пункту і тут відбувся збіг двох факторів. З одного боку, ми зіткнулися з тим, що бачили по телевізору і читали в інтернеті: люди, які виїжджають, у буквальному сенсі слова, в домашніх капцях. А з іншого боку, ми побачили дуже приємних людей, волонтерів, які просто світилися позитивом. 

Приєднатися до них було дуже природно і зараз волонтерство на «Станції «Харків» стало частиною нашого життя. Я не скажу, що сил завжди вистачає, але важливо усвідомлювати, що ти допомагаєш людям – комусь порадою, а комусь – знайти нове мирне житло. А крім цього, я розумію, що беру участь у творенні громадянського суспільства. Ще рік тому для мене це було просто красивим словосполученням, а сьогодні без цієї діяльності я не уявляю свого життя.

Надія Риндіна

 математик, продавець-консультант

Моя волонтерская деятельность началась со съемок различных митингов в Харькове. Когда события начали обостряться, я попробовала сходить на курсы первой медицинской помощи. Поняла, что все, что я знаю о ней, знаю и без курсов, а помощь при ранениях и огнестреле оказывать достаточно сложно. Там действительно нужна специальная подготовка.

В июне я пришла в первый пункт раздачи гуманитарной помощи в Харькове. С конца июля занимаюсь организацией транзита переселенцев на Южном вокзале.

Мне было очень страшно за Харьков. Жизнь в постоянном страхе, что в город войдут войска, действует на психику. Но как только начинаешь что-то делать, понимаешь – бояться некогда. 

Ірина Колоскова

 системний аналітик, репетитор з математики

На «Станцию «Харьков» я пришла почти случайно. На Фейсбуке увидела, что на вокзале сидят девочки с «мивинкой» и просят харьковчан принести, кто что может. Я купила «мивину», одноразовую посуду, пришла на вокзал и увидела масштабы катастрофы с переселенцами. К сожалению, люди никому у нас не нужны. Но мы можем помочь друг другу.

Я пришла в конце июля, думала, на месяц. Но пункт на вокзале только разросся. Поэтому я до сих пор там.

Я не могу оставаться равнодушной, когда такие события происходят в моей стране. Для себя я выбрала ту нишу, где могу реально помочь людям. Чтоб не сидеть просто так, не ждать, что что-то измениться само по себе. Я считаю, что в любой ситуации нужно пытаться что-то изменить. Даже в самой безнадежной.

Анна Пироженко

 інженер-конструктор, працює у хутряній індустрії

Бывают моменты, когда ты не можешь находиться в стороне. Понимаешь, насколько близко это к нам подошло. Ты видишь людей на улицах Харькова, которым нужна помощь сегодня, сейчас. Мне кажется, если сейчас не сделать шаг навстречу, мы не остановим беду, этот вал, который катится к нам.

Надо помогать и тем, кто на передовой, и тем, кто выехал оттуда, мирным жителям. Нужно в буквальном смысле восстанавливать мир в душах. У меня двое детей, и они сейчас задают очень много вопросов. Тем, что я делаю, я мотивирую их к миру. Если оставаться в стороне – беда будет у нас.

Я занималась адресной помощью молодой семье. Из сообщений «Станции «Харьков» я узнала про молодую маму, которая два месяца находилась в перинатальном центре. Ей очень нужна была поддержка, а я ведь живу по соседству.

Я хочу сказать, что мы все – одна страна.

Юлія Гіренко

інженер-механік, працює в металургійній лабораторії

На «Станцию «Харьков» я пришла совсем недавно, в начале февраля. Долгое время я просто закрывала глаза на ситуацию, не хотела вообще ее принимать. Я не хотела замечать, что люди убивают людей. Для меня это тяжело. Но когда маленькие дети рассказывают, как они попали под обстрелы, закрывать глаза невозможно. Я поняла, что не могу проходить мимо.

Как-то увидела на  Фейсбуке пост о том, что не хватает людей на вокзале. И поняла, что это знак, я должна там быть. Если мы не можем изменить ситуацию в целом, нужно хотя бы помогать, и именно мирному населению. Я не хочу помогать армии. 

Я не хочу, чтоб победила Россия, я не хочу, чтоб победила Украина. Я хочу, чтоб победила человечность. Там тоже люди. У меня такая позиция.

 

Фото: Ігор Шерепот

На сайті волонтерської ініціативи «Станция «Харьков» можна дізнатися про актуальні потреби переселенців у Харкові.

Переказати кошти можна на такі картки:

5168 7572 6060 3529 (Гончарова Елена) — на закупку медикаментів;

4731 1856 0372 9630 (Гончарова Елена) – на евакуацію;

5457 0829 7224 6917 (Левинштейн Евгения) — на закупку продуктів та засобів гігієни в пункт допомоги  #Поин_Ред

4149 4377 3434 0969 (Пименова Юлия) — на закупку продуктів, квитків та адресну допомогу від пункта на залізничному вокзалі (#сх_вокзал).

Реквізити для SWIFT-переказів і докладна інформація, як переказати кошти, тут.

 

Читайте також у циклі Зі Сходу на Захід:

«Нам ніхто нічого не винен»: як переселенці у Франківську планують створити агротехнопарк

Олексій Чупа: «Індустріальність – це така річ, що в’їдається у свідомість людини»

Розмова з поетом, культурним менеджером і громадським активістом з Луганська Ярославом Мінкіним

Розмова з художницею Анастасією та ілюзіоністом Петром Малійовими

Розмова з істориком з Луганська Русланом Єгоровим

Розмова з дизайнером з Макіївки Валерієм Нужним

Розмова з громадською активісткою Катериною Духнич

Розмова із севастопольцем, ресторатором Олексієм Шубіним

Зі Сходу на Захід: як подружжя з Луганська відкрило ресторацію у Франківську