Дати нове життя, не можна зруйнувати – поставили кому після третього слова європейці близько 30-ти років тому, вирішуючи долю збанкрутілих та занедбаних фабрик і заводів. Архітектори, урбаністи, громади, влада і бізнес зійшлися на тому, що закинута промзона – не проблема, а можливість. Трансформація промислових об’єктів та територій у активні міські простори дає змогу громадам оживити район, архітекторам та історикам – зберегти архітектуру, бізнесу – вкласти кошти та отримати прибуток. Так у приміщеннях колишніх заводських цехів з’явилися арт-центри, музеї, ландшафтні парки, торгові центри, «зелені» офіси та житло.

Івано-Франківськ ніколи не був великим індустріальним містом, проте розвиток промисловості в ХІХ столітті та розбудова промислового комплексу Радянського Союзу залишили свій слід. Згідно чинного Генплану міста під об’єкти промисловості відведено 1278 га землі. В Департаменті містобудування та архітектури кажуть, що за прямим призначенням використовується не більше 10% з них, решта або пустує, або використовується частково.

Про цікаві франківські промислові об’єкти та можливості їх переродження в сучасному місті ми розпитали трьох експертів – краєзнавця, архітекторку та головного архітектора міста.