Дивовижний ремонт свідомості

Брудний ліфт, заклеєний рекламою підїзд, депресивні парки та гори сміття в лісі, − якщо це стало для вас нормою, саме час дізнатися про «Дивовижних». Вже рік учасники цього руху розфарбовують лавочки, під'їзди, ліфти та переходи, прибирають парки і на власному прикладі показують, що великі перетворення в країні треба починати з маленьких змін.  Їхнє завдання − ремонт свідомості українців. 
Засновниці «Дивовижних» Марія Насєдкіна та Ярослава Коротецька поділилися своїм досвідом у Франківську на відкритті громадського ресторану Urban Space 100. Ви пропустили презентацію? UFRA публікує найцікавіші думки з доповіді Марії Насєдкіної, авторки ідеї  руху, а також кілька порад від  «Дивовижних».

Ідея «Дивовижних» народилася з того, що люди жаліються. Серед моїх знайомих багато було тих, хто казав, що все погано, і не вірив у зміни. Я це все слухала, мотала на вуса, і поки подорожувала і навчалася за кордоном, в мене виникало питання: невже в Європі рівень життя кращий тільки тому, що в них більше грошей? Якось я побачила, як в одному кафе жіночка мила руки в туалеті і розбризкала воду по раковині. Вона взяла серветку і прибрала за собою. Мене це так вразило: людина розуміє, що це публічне місце є також і її місцем, за яке вона відповідальна.

Я повернулася в Україну з ідеєю об’єднання людей, котрі на власному прикладі показуватимуть, як можна змінювати простір. Мені сказали, що я ненормальна.

 

Ідея – це ніщо. У всіх нас є мільйон ідей, але має значення, хто починає ці ідеї реалізовувати. Коли я придумала «Дивовижних», я не мала ні команди, ні ресурсів, ні сайту. Що я зробила? Протягом місяця майже щодня я зустрічалася з різними людьми – знайомими, незнайомими, з фейсбуку, за рекомендаціями інших, – і розповідала їм про ідею. Моєю метою було знайти хоча б одну таку ж ненормальну людину, яка б сказала: давай спробуємо разом щось зробити. За місяць я таку людину знайшла, а зараз нас в команді семеро.

Дивовижні – це не про прибирання дворів чи ремонт під’їздів. Це про ремонт української свідомості. Ми розвиваємо відповідальність та проактивність людей, залучаючи їх до суспільно корисних справ: від фарбування занедбаних лавочок до прибирання парків. У нас в країні не дуже приємна ситуація: ти приходиш до улюбленого парку і бачиш там купу сміття. Або виходиш зі своєї квартири з євроремонтом – і бачиш у під’їзді заклеєну рекламним сміттям стіну чи страшний ліфт. А ввечері швиденько повертаєшся, думаючи «дві хвилинки – і я у своїй квартирі». Це все неправильно.

Почали ми з прибирання лісу. Спочатку до нас приходили друзі, потім друзі друзів і так складалося коло однодумців. На початку ми проводили один захід, навіть не до кінця розуміючи, як ми хочемо його провести, аналізували його, і наступний крок був уже кращим. Так протягом року ми змінили декілька стратегій.

Спершу нас сприймали як такі собі батальйони добра, які прийшли, прибрали, люди нам подякували і пішли собі жити так, як і жили. Жодна свідомість не змінювалася – парки знову ставали брудними, і в людей не було розуміння, що вони мають слідкувати за порядком. Тому ми змінили стратегію від «піонерів добра» до розвитку відповідальності і проактивності, щоб люди самі стежили за простором і діяли.

Також спершу ми робили щотижневі заходи. Наприклад, одну суботу прибираємо ліс, іншу – фарбуємо лавочки. Але зрозуміли, що це неефективно. Люди так швидко не сприймають те, що ми робимо. Тому почали робити тематичні місяці. Протягом цілого місяця щосуботи прибирали парк. Так люди мають час перетравити, що відбувається.

Ще одна зміна стратегії: коли ми зрозуміли, що до нас приходять стабільно одні й ті самі люди з уже трохи зміненою вже свідомістю, які розуміють, чому вони це роблять і навіщо, ми почали працювати у дворах з мешканцями.  Тому що має бути запит у суспільства на цей порядок.

Деякі люди просто неспроможні нас почути. Одні кажуть: ми викликаємо міліцію, ви – вандали, інші питають: чому ви це робите? Це має робити жек.

І скільки не пояснюєш, що якщо ЖЕК цього не робить, то невже так і жити в цьому жахові, тебе не чують.

Ми вирішили, що робота з такими людьми нас дуже демотивує. Тому працюємо або з нейтральними, або із зацікавленими. Ці люди потім зможуть переконати інших приєднатися.

Кілька порад від «Дивовижних»

Поставте локальну ціль. Ми часто чуємо, як пропонують побороти корупцію на національному рівні. Про це можна поговорити, але я одна не здатна на це. Що можемо зробити я та один мій друг – це зробити малу дію, яка надихне інших. Тому оберіть те, що під силу зробити вам та вашим друзям.

Орієнтуйтесь на ресурси, що у вас є.  Спитайте знайомих і організації, чим би вони могли поділитися.

Дозвіл – це обов’язково. Тут ми завжди радимо не конфліктувати з державними органами, а шукати компроміс.

Розповідайте про свої заходи, залучайте інших, масштабуйте зміни. Проведіть не один захід, а декілька. Покажіть, що кілька людей можуть реально змінити за декілька годин.

Перевіряйте те, що ви змінили. Якщо ви щось пофарбували, а вандали пошкодили об’єкт, обов’язково треба йти й перефарбовувати. Бо якщо ви цього не зробите, у цьому місці може стати ще гірше. Ми керуємося теорією розбитих вікон. Тому що ці графіті, сміття є сигналом до того, що тут всім байдуже і можна смітити. Ми розуміємо, що за нашими змінами треба стежити. Інакше кажучи, перефарбовувати, поки вандали не обламаються.

Прислухайтеся до порад, але пам’ятайте, що це ваша ідея, можливо, мрія. І якщо ви хочете її реалізувати, яке значення має, хто що каже?

Просто беріть і робіть!

Прості інструкції  від «Дивовижних», як 

змінити ліфт 

пофарбувати занедбані лавочки 

прибрати ліс 

пофарбувати сірі сходи