«Забобони» – аматорська етнографія Андрія Хіра

На запрошення ініціативи «Теплий арт» молодий художник Андрій Хір приїхав до Івано-Франківська презентувати свій персональний проект «Забобони», присвячений дослідженню міфології та демонології Карпат. UFRA зустрілася з митцем, аби поговорити про те, чи треба вірити в забобони, що таке артбук, і яка роль текстів у його творчості.

Ти народився в Ужгороді, а навчався у Львові на спеціальності «Архітектура». Чому ти обрав саме її?

По-перше, це ремесло, по-друге – мені подобається робити архітектуру. Я намагаюсь робити щось якісне в архітектурі, хоча це трохи важко. Є багато нюансів які потрібно враховувати.

Тобто, окрім художніх проектів, ти працюєш над архітектурними замовленнями?

Так, це – моя робота. Це – паралельний я.

Що собою являє твій цьогорічний проект «Забобони»?

Дослідження міфології Карпат, зокрема – демонології. Він напівнауковий. Така собі аматорська етнографія, яка базується на текстах.

Виставка Андрія Хіра в «Я Галереї», фото з фейсбук-сторінки художника.

Тексти з якихось певних джерел, правильно?

Так. Ми розглянули певне коло наукових праць етнологів та міфологів, які фіксували народні історії та розповіді. До речі, в артбуці, на останній сторінці є список літературних джерел, які ми використовували в роботі над цим проектом.

Що надихнуло тебе на вивчення фольклору, архаїки України?

Мені здається, що для художника закономірно вивчати архаїку рідного середовища. Архаїка та міф впливають на наш соціум та особистість свідомо чи  позасвідомо. Наприклад, в мистецтві художника з Південної Америки відбилося б його коріння, основи його народу.  Всі мої проекти, в тій чи іншій мірі, на це спираються. Це «Хір – звір з гір», «Приповідки» і власне – «Забобони».

Андрій та Оксана на презентації артбуку в STANTSIYA, фото: Олег Гаврищук

Ти робиш проекти разом із дружиною?

Так, Оксана мені дуже допомагає збирати та обробляти матеріал. По великому рахунку, те що я роблю, – це спільний продукт.

На твоїх роботах є вишивка. Це не дружина робить?

Там така схема: коли вишивка робиться на габаритному полотні, ми передаємо один одному голку. Одному прийшлося б бігати туди-сюди.

З чого складається проект «Забобони»?

Книжка (артбук), графічні малюнки-ілюстрації до неї, полотна та об’єкт. Наприклад, на виставці в київській «Я Галереї» було два умовних блоки. В одному залі був дерев’яний об’єкт, артбук, і 20 ілюстрацій до нього форматом 20 х 40, виконані індійською тушшю на папері. В іншому – графічні полотна 100 х 120 та 120 х 200см. Вони також базуються на текстах, подібних до тих, що є в книжці. Цю виставку можна буде у розширеному вигляді подивитись і на цьогорічному Книжковому Арсеналі.

Артбук

Розкажи більше про артбук.

Зроблена книжка в домашній майстерні майже вручну. В ній 192 сторінки, які містять по одній фразі. Ці фрази є цитатами праць етнографів, які в свою чергу цитували мешканців горбів. Для неї був спеціально розроблений шрифт. Тексти важко читаються, і це, на мій погляд, допомагає глядачеві зупинитись на тексті і більше проникнутися його сенсом.

Скільки взагалі екземплярів цієї книжки і де їх можна придбати?

Всього є 80 примірників. Придбати її можна у мене, або в «Я-Галереї», або на Книжковому Арсеналі. Також вона є у вільному доступі в інтернеті. 

Артбук

Як ви працювали над проектом?

Ми обирали фрази-цитати з етнографічних праць і трохи їх скорочували та адаптували, не втручаючись у зміст. Вони часом дуже дивні, іноді важко повірити в те, що це дійсно цитата. Дехто навіть питає: «ти це переписав, чи придумав?». Однак, можу запевнити – нічого не придумав. До речі, спочатку планувалися тільки полотна. Але ми захопились і назбиралося стільки інформації, що вистачило ще й на книжку. Насправді можна було зробити дві такі книжки, але ми багато чого відкинули.

Як ти сам ставишся до забобонів, які назбирав?

Забобони присутні в тому чи іншому вигляді завжди і всюди там, де є людина. У цьому проекті забобони – це скоріше синонім до нашої міфології. Це позасвідома інформація, яку важко пояснити.

А чи треба в них вірити?

Навряд чи це можна свідомо вирішити.

А ти сам віриш в забобони?

В якійсь мірі – так. Однак, це не буквальне розуміння цих історій. Забобони – дуже абстрактне поняття, відповідним має бути і їхнє сприйняття.

Зображення:  «Я Галерея»

Які матеріали ти використовував, готуючи «Забобони»?

Акрил, полотно, папір, туш, дерево. Матеріал – це лише засіб. Те саме можна було розповісти за допомогою відео, інсталяцій, тощо.

Колір чи його відсутність у твоїх полотнах – це теж символічно?

Так. Я обираю такі кольори, які підходять конкретно для того чи іншого проекту. Наприклад, «Приповідки» – у болотяні гаммі, а «Забобони» – монохромні з золотими рамками.

Що символізує золота рамка?

Вона об’єднує все зображене і врівноважує композицію. В «Приповідках» я працював всередині рамки, а в «Забобонах» зображення вилазить за неї. Золото часто використовується в релігійних традиціях, його блиск сприяє введенню в якийсь особливий стан.

Так, виглядає контрастно і цікаво.

Однак я наголошую на тому, що текст значно важливіший, ніж картинка. Зображення ніби нанизане на текст. Я намагаюся підкреслити цитату візуальним рядом, часто буквальним, і роблю це для того, щоб глядачу було більш зрозуміло.

Виставка Андрія Хіра в «Я Галереї», фото з фейсбук-сторінки художника.

Зараз багато художників поєднують в своїх роботах зображення та слово.

Я скоріше, доповнюю текст зображенням, ніж навпаки. Для мене слова – це головне. А зображення допомагає цим словам.

Окрім створення проектів, ти займаєшся стріт-артом?

Так, інколи намагаюся фарбувати та стінах. Це важко назвати стріт-артом. Скоріше це якесь пост-графіті. Стіна, полотно, папір, скульптура або відео – це не важливо, це тільки спосіб розповісти історію. Головне  що розповісти.

В яких містах є твої малюнки на стінах?

Є такий фестиваль – Black Cicle. Він проходив у Яремчі, Шешорах, Понінці та інших місцях. В рамках нього я найбільше фарбую.

Фото з фейсбук-сторінки Андрія Хіра

Повертаючись до забобонів. Чи не цікаво б тобі було вивчати забобони інших регіонів України, наприклад, Донбасу?

Я думаю, що це має робити людина з Донбасу, тому що я їх, скоріш за все, не здатний зрозуміти. Їхні забобони мають вивчати їхні чуваки. Звідти є хороші художники, які роблять якісне мистецтво в контексті того регіону.

Які в тебе плани на майбутнє?

Це буде продовження проекту «Забобони», тому що всі мої проекти є продовженням один одного. Один з наступних проектів буде пов’язаний з архітектурою, магією та ритуалами будівництва.

Що б ти порадив молодим українським художникам?

Якісно займатись своєю справою. А взагалі, хто я такий, щоб давати комусь поради?