Віктор Загреба: «Велосипед – це наступний етап міської еволюції»

Координатор програми «Тепле веломісто» середовища «Тепле місто», активіст Віктор Загреба розповів UFRA, чому у Франківську зручніше їздити на велосипеді, ніж у Львові та Києві, про те, хто вони – міські велосипедисти, та що планує робити «Тепле веломісто», аби у Франківську стало більше роверистів, аніж в Амстердамі.

 

Чим Івано-Франківськ зручний для велосипедистів

По-перше, місто доволі компактне. Відстані – в середньому від 500 м до 3 км. Саме такі відстані чудово підходять для велотранспорту.  По-друге, рельєф Івано-Франківська сприяє велосипедистам. Це рівне місто. І третє – характер міста і профіль вулиць. Майже всі вулиці, особливо в центральній частині мають по одній смузі руху в кожному напрямку. Немає широких проспектів, і швидкість автомобілів дуже низька. Навіть зараз тут дуже безпечно їздити на велосипеді. Нарешті, четверте – це мала кількість автомобілів. Майже весь центр – це пішохідні зони та парки, а значна частина міста просто закрита для автомобілів або їх там дуже мало.

І чим незручний

Для мене як велосипедиста незручностей майже немає. Принаймні таких, які б змусили мене не їздити містом на велосипеді. У порівнянні з Києвом чи Львовом, Франківськ дуже зручний.

Людей зазвичай зупиняють складні ділянки дороги. Скажімо, людей лякає міст із Пасічної до центру і вся вулиця Галицька, насичена автобусами, маршрутками. Тому мало хто їде з Пасічної до центру. Друге таке місце – це проїзд під залізничним мостом на Вовчинецькій. Там бруківка і доволі  вузько. Великі перехрестя – це також складні місця.

Окрім того, у місті часто немає заїздів та з’їздів з бордюрів, а там, де є, вони дуже неправильно зроблені. Але це ускладнює використання не тільки велосипеда. Передусім це проблема для маломобільних людей, для людей з дитячими візочками. Велосипедисти тут взагалі на третьому місті.

Ну і, звісно, велопарковки. Вони мають бути скрізь, а їх зараз всього 50 у місті. Половина з них добре облаштовані, решта – або невдалої конструкції, або знаходяться в невдалому місці. Навколо площі Ринок є декілька хороший парковок, і на них постійно є велосипеди. Але проблема паркування вирішується з досвідом.

У міського велосипедиста око так працює: він одразу бачить усі труби, ґратки, дорожні знаки, до яких можна пристібнутися.

Якщо не за 10 м від дверей, до за 20 метрів точно знайдеш, де лишити велосипед, щоб його не вкрали.

Нарешті, є проблема зберігання. У квартирі не завжди зручно, а комусь фізично тяжко. Тут уже ОСББ чи житлово-комунальні контори, або самі мешканці мають облаштовувати велогаражі в будинках. Хоча такого ще немає ніде в Україні.

 

Про уявні та реальні страхи

Як на мене, головний стримуючий фактор – людські страхи. Перший страх – велосипед можуть вкрасти. Багато хто через це не їздить велосипедом на роботу. Логіка така – спершу треба вирішити проблему крадіжок, а потім вже я їздитиму. Велосипеди дійсно крадуть, на жаль. Але ж є способи, як мінімізувати цей ризик. Найкращий спосіб – надійний сталевий замок, а не тросик. Такий замок, який називається u-lock, коштує від 300 – 350 грн. Цілком адекватна ціна, щоб захистити свій велосипед.

Я завжди кажу людям: ви думаєте, в Копенгагені чи Амстердамі не крадуть велосипеди? Крадуть, і більше, ніж у нас. Просто люди часто мають два, а то й три замки, якщо дуже люблять свій велосипед. Чим краще він захищений замками, тим менша у крадія спокуса його забрати.

Другий страх, потрапити в аварію, в основному не обґрунтований. Майже немає у нашому місті ДТП з велосипедистами – це одиничні рідкісні випадки. Як правило, ДТП з велосипедистами стаються в сільській місцевості в темний час доби, часто у вихідні, коли велосипедист і водій в нетверезому стані, а велосипед не має світлових приладів. Це типовий сценарій. Тобто якщо так не робити – не їздити в нетверезому стані в темряві без лампочок – шанси потрапити в ДТП мінімальні, не більше, ніж пішоходу.

 

Про велосередовище Івано-Франківська

Коло велосипедистів у Франківську доволі велике. Більшість тих, хто має велосипед, користуються ним влітку та на вихідних, щоб поїхати на озеро, на прогулянку з дітьми. Часом вони їздять ним на роботу. Але це не пропагандисти велосипеда, а просто люди, в яких він асоціюється з відпочинком. Є ті, для кого велосипед – це спорт, є молоді хлопці, які люблять пострибати на bmx, а також шосейники, які їздять на довгі дистанції. Шосейні велосипеди --  тривала традиція, їй багато десятиліть.

Є міські велосипедисти, для яких це частина іміджу та життя. Вони також здебільшого не є велоактивістами, крім того, що вони своїм прикладом показують, що велосипед – це класно.

Громадських груп, які борються за велосипедизацію міста, до останнього часу не було. Максимум, що робилося досі –  це якісь велосипедні заходи, такі як Велодень. Це класна і відома акція в рамках Всеукраїнського велодня, але це єдиний масовий велозахід. Є також жіночий велопробіг, нічні покатушки. Головна мета цих заходів – зібратися разом, показати, що нас багато, отримати задоволення і провести гарно час. Це класні заходи, які популяризують велорух.

Але ніхто з цих груп досі не працював над велотематикою на більш глибокому рівні, на рівні адвокації. Зараз ми – "Тепле веломісто" - намагаємося зайняти цю нішу і об’єднати всі ці класні ініціативи і активних велосипедних людей.

Ми з ними усіма спілкуємось і намагаємося досягнути синергії, щоб бажання, ідеї і ресурси були скоординовані, щоб ми грали як оркестр, а не як десяток музикантів на площі, які один одному заважають.

І хочемо зв’язати їхні ініціативи із тим, що робить чи планує робити місто. Міська влада досить відкрита до правильних моделей міської мобільності, і їй бракує контакту з користувачами велосипедів. Потрібно, щоб велосипедисти могли б сідати з представниками міської влади за стіл, заглиблюватися в суть проблем. Ця кабінетна робота потребує часу і бажання. Це не фан, вона не весела, але потрібна. Та й у міськраді є велоактивісти. До речі, Департамент комунального господарства і транспорту має велостоянки та службові велосипеди для своїх працівників.

 

Про плани «Теплого веломіста»

Бачення "Теплого веломіста" таке: ми хочемо, щоб велосипед став масовим видом транспорту. Наша мета – 41 % всіх поїздок у місті на велосипеді. Таким чином Івано-Франківськ стане лідером велоруху в Центрально-Східній Європі. Чому саме 41? Бо Амстердам має 40%, а ми хочемо більше, ніж в Амстердамі.

Ми розглядаємо велосипед не просто яке транспортний засіб. Це цивілізаційна зміна. Західна Європа асоціюється у всіх з велосипедами, а вони – з якістю життя, комфортним містом, безпекою, рівністю. Велосипед – це елемент демократичного, справедливого міста.

У нас є чотири стратегічні напрямки. Перший – зручність. Має бути велоінфратруктура, тобто доріжки, парковки. Як ви думаєте, чому голландці так масово їздять на велосипедах? Не тому, що вони фанати екології чи фітнесу, чи вони всі хіпі і ненавидять автомобілі. Ні, вони так роблять просто тому, що це максимально зручно по часу, витратах, економії нервів, прогнозованості, скільки часу займе поїздка. 

Другий напрям – це безпека, ми про неї вже поговорили. Третій – велокультура, тобто ставлення, сприйняття велосипеда. Що люди думають про велосипед, як поводяться велосипедисти та всі інші. Зараз уже відходить в минуле ставлення до велосипеда як до чогось старого, сільського, дешевого. Мовляв, ті, хто мають гроші, мають їздити на автомобілях.

Але має бути так, щоб їздити на приватному авто по місту стало смішно, щоб люди запитували: «Чому ти на автомобілі? В тебе що, немає велосипеда, що з тобою не так?».

Ми позиціонуємо велосипед як наступний етап міської еволюції. Від заснування Станіславова, коли місто було маленьким, головним транспортом були дві ноги. Потім на поміч прийшли кінні екіпажі. Потім автобуси, тролейбуси. У 1990-х і 2000-х прийшла мода на приватні авто, яка досі існує. Але час не стоїть на місці – ми стаємо розумнішими, бачимо всі переваги та недоліки приватного автомобіля і робимо розумний вибір. Обираємо велосипед та осучаснюємо громадський транспорт.

Четвертий наш напрям – рекреація. Суть у тому, що у Франківську є озеро, парки, дві річки з набережними, є Вовчинецькі гори. Це все треба з’єднати маршрутами, щоб люди з дітьми могли туди виїздити на вихідні. Тому що відпочинковий велосипед – це перший крок до його щоденного використання. Якість відпочинку – це також якість життя. А ми хочемо, щоб Франківськ за якістю життя був № 1 в Україні.