Співзасновник Prometheus Олексій Молчановський: «Онлайн-курси – це скринька Пандори»

Співзасновник платформи безкоштовних масових онлайн-курсів Prometheus Олексій Молчановський приїхав до Франківська на запрошення Майстерні проектів «ФАМА». В інтерв’ю UFRA він зруйнував кілька міфів про онлайн-курси, розповів про платформу Prometheus і про те, чому онлайн-освіта все ще витримує критику.

Зображення зі сторінки Prometheus

Сьогодні у стрічці новин мені трапилася стаття із заголовком «Секрет успішності онлайн-курсів – це…». Як би Ви продовжили цю фразу?

Головний секрет – це люди. Звісно, для якісних онлайн-курсів потрібна гарна студія й відомий викладач. Але основне – це заохотити слухачів. Якщо в офлайні викладач може тримати увагу людей завдяки своїй енергетиці, то з онлайн-курсами все інакше. Ми знаємо про так зване кліпове сприйняття, коли людина не може довше як 10 – 15 хвилин концентрувати  увагу. Це треба враховувати.

Успішними онлайн-курси будуть тоді, коли слухачі самоорганізуються і братимуть активну участь. Адже один викладач не може самотужки опрацювати аудиторію, коли на курсі десятки тисяч людей. А найбільші у світі курсі мають до 200 тисяч слухачів. Тому важливою є спільнота, що формується навколо курсів. 

Олексій Молчановський, фото Ігоря Шерепота

Ви згадали кліпове сприйняття. Дійсно, як зосередитися на навчанні онлайн, якщо наша робота і часто відпочинок – також перед монітором?

Люди закінчують курс тоді, коли він їм життєво необхідний. З тих 50 курсів, на які я реєструвався, закінчив лише три. На той час я розробляв власний курс в університеті і почав прослуховувати аналогічні американські курси, на основі яких побудував свій.

Є статистика, що 95 % слухачів не закінчують обраний курс. Потрібно розуміти, що здебільшого їх використовують для того, щоб знайомитися з тематикою. Часто люди закидають онлайн-освіті те, що вона ні на що не спроможна і згадують це магічне число 5 – 7 % слухачів, що закінчують курси. Але треба дивитися в абсолютних числах.

Якщо на курс записано 20 тисяч, то 5 % – це тисяча. Де ви знайдете курс, який стільки людей одночасно проходять в офлайні?

Доводиться чути, що популярність онлайн-освіти спадає. Що насправді відбувається з онлайн-курсами у світі?

Перші масові онлайн-курси з’явилися у 2008 році, а 2011 року виникли основні платформи Coursera, EdX, Udacity. The New York Times назвав 2012 рік роком онлайн-курсів. Якщо читати статті в інтернет-медіа за той рік, часто можна зустріти цитату: «Через 50 років у нас не буде університетів, все буде в онлайні». А 2013 рік неформально називають роком розчарування в онлайн-курсах.

Правда в тому, що треба тверезо оцінювати їхні можливості. Візьмемо американські платформи. Найпопулярніша, Coursera, що має тисячі курсів, квітне і зараз. Деякі платформи, як от Udaсity, пішли в комерційну структуру й почали надавати курси підвищення кваліфікації для компаній. EdX від Массачусетського технологічного й Гарвардського університетів надають можливість будь-кому  скористатися їхньою платформою, щоб розбудувати свою. Цим користуємося й ми на Prometheus. Ми не маємо можливості писати програмне забезпечення для підтримки курсів, тож якби не було платформи EdX – не було би й Prometheus.

Ситуація з онлайн-освітою нагадує захоплення електронною книжкою, коли говорилося, що технології знищать паперову.

Мені дуже подобається вислів на англомовній сторінці Вікіпедії: масові відкриті онлайн-курси – це новий підручник. Якщо оцінювати їх саме так, все стає прозоро і зрозуміло. Можна купити підручник, самостійно його прочитати й опанувати знання. Можеш піти в університет, де ви разом з викладачем навчатиметеся за цим підручником. У будь-якому випадку це засіб, інструмент. Підручники не вбивають освіту – навпаки, коли вони з’явилися, це тільки підвищило її якість. Ми часто згадуємо такі цифри на презентаціях. У XV сторіччі, коли Йоганн Ґутенберґ винайшов друкарський верстат, тільки 5 % населення Європи вміло читати, існувало близько 30 тисяч примірників книжок. Через 50 років книжок стало 10 мільйонів.

Мені здається, що онлайн-курси – це скринька Пандори. Зупинити цей процес буде непросто. Зараз я читаю звіт з дослідження на тему дистанційної освіти. В рамках дослідження проводили різні експерименти. Наприклад, клас студентів ділили на групи, одна з яких вчиться в аудиторіях, інша – онлайн. Експеримент показав, що онлайн-освіта навіть дає кращу якість. Виграш невеликий, але він є, і його можна підсилювати.

Зображення зі сторінки Prometheus

Чим платформа Prometheus відрізняється від американських онлайн-курсів?

Ми орієнтуємося на платформу EdX. Чесно кажучи, ми самі не хочемо розроблювати курси, але мусимо, тому що в Україні це мало хто це вміє. У майбутньому ми бачимо Prometheus як платформу, куди приходитимуть університети, компанії і навіть окремі викладачі, незалежно розроблятимуть свої курси, а ми їх розміщуватимемо. Зараз із 20 курсів на платформі половина зроблені нами особисто. Є на платформі курси по ЗНО, які зробила одна з гімназій Одеської області, курс від УКУ, анонсовані – від Києво-Могилянської академії, Національного університету ім. Шевченка.

Який найпопулярніший курс на Prometheus?

Це курс фінансового менеджменту Олексія Геращенка. Маємо навіть кілька успішних історій, коли факт проходження курсу вплинув на рішення працедавця і люди отримали роботу.  

Звідки слухачі курсів Prometheus?

Українці добряче розкинуті по всьому світу. Коли ми тільки відкрили реєстрацію, то за статистикою після десятка обласних центрів України йшли Нідерланди. Там було більше українців, які записалися на наші курси, ніж в якомусь українському місті. Інколи нам пишуть люди з Китаю. Вони не можуть переглядати наші курси на Youtube – велика китайська інформаційна стіна не дозволяє їм мати доступ до нього – і спеціально для них ми викладали файли на інших ресурсах.

Слухачі курсів Prometheus отримують сертифікати?

Для нас сертифікати – це другорядна річ. Важлива якість знання, підкріплена авторитетом викладача.

Мені здається, для слухачів онлайн-курсів сертифікат також не є пріоритетним.

Згоден. Але в нашому суспільстві традиційно надто велика увага приділяється різним папірцям, сертифікатам, дипломам. Хоча ми розуміємо, що університетський диплом державного зразка фактично девальвований. Працедавці дивляться на факультет чи кафедру. Всі чудово розуміють, що диплом не важливий, але в той же час вимагають вищої освіти. Як каже Олексій Геращенко: щоб влаштуватися менеджером з продажів, треба мати вищу освіту, але питання, де дають освіту менеджерам з продажів. Треба бути чесним і визнати, що диплом просто дозволяє пройти первинний відбір у HR відділах.

Ми знаємо випадки, коли згадка в резюме про пройдений онлайн-курс була бонусом.

Взагалі наявність такого досвіду говорить про те, що людина здатна навчатися. Нашому суспільству масово не вистачає цього вміння. Зрештою, це проблема й американської та європейської освіти. На платформі Coursera один з найпопулярніших курсів – How to Learn.

Хто закінчує онлайн-курси? Це люди від 25 до 35 років, які вже мають вищу освіту, а відтак вміють вчитися. Тому що університет, окрім знань, які намагається давати, дає важливіше вміння – самостійно навчатися.

Виглядає, що популярність онлайн освіти є частиною загального тренду: зараз всі або читають, або слухають нескінченні лекції, відвідують семінари й тренінги.

Це класно. Можливо, це свідчить про зміни в суспільстві, адже події останнього року змінюють наші пріоритети. Між іншим, найбільші політехнічні музеї світу – Мюнхенський, Чиказький – створювалися в роки економічної розрухи й депресії. Коли потрібен був імпульс до відродження, вони ставали його зернятком, джерелом. І в теперішні скрутні часи в людей виникає потреба в новому знанні і самостійній освіті.

Люди починають розуміти, що освіта має відбуватися не тільки в корпусах. Є прекрасні приклади Вуличного університету, Відкритого університету Майдану. Це чудово, коли ти можеш отримати знання просто посеред вулиці.

Чи це справді знання – те, що отримуєш посеред вулиці?

Згоден, це питання. Але принаймні це дає можливість побачити, щось за твоїм горизонтом сприйняття. Наприклад, ти все життя займаєшся біологією і можеш не уявляти, що існують нейротехнології. Раптом ти почуєш на лекції якогось математика, про круті методи, що вони використовують – і поступиш в магістратуру на нейронауки.

Існує ілюзія, що в інтернеті можна знайти все. Але якщо подивитися на пересічного громадянина, то він зазвичай нічого не шукає в інтернеті, а сидить в соцмережах і відвідує певний набір сайтів. Він не виходить зі своєї інформаційної хмаринки. Але ж є безліч ресурсів! І одна з наших місій – продемонструвати, що є різні можливості.

Зображення зі сторінки Prometheus