«Ми спробували знімати заради сенсу без грошей», – творці фільму «Ми»

Що це за франківська кіностудія імені Добряка, яка створила стрічку «Ми» без фінансів і запрошує на безкоштовний перегляд фільму? Дізнавалась UFRA у режисера фільму «Ми» Родіона Волкова та Віталія Заставного, який зіграв головну роль.

Герої фільму «Ми» дуже різні. Це безіменний солдат, мати, яка сама виховує маленьку доньку, та дідусь, що всіма силами, відтоді як поховав дружину, намагається опікуватися донькою та онукою. Ці історії – поза часом. Можна сказати, що фільм про сім’ю, що символізує суспільство, оповите проблемами власної байдужості й непричетності. «Ми» – це спроба показати українське суспільство та війну, що є для нас (як і для героїв фільму) велетенським вибором.

Відколи існує ваша студія?

Родіон: Студія існує з січня 2015 року. «Ми» –  наш перший фільм.

Віталій: Її названо на честь нашого викладача Олександра Яковича Добряка. Ця людина показала нам стежину, щоб ми вийшли на дорогу.

Як виникла ідея фільму?

Родіон: У мене був друг, який поїхав у зону АТО і пережив схожу на сюжет фільму ситуацію. Я написав тоді новелу, що переросла у сценарій.

Чи складно було робити фільм за нинішніх умов?

Родіон: Неможливо. Ми працювали ідейно.

Розкажіть про перешкоди.

Віталій: Наприклад, ми хотіли зробити масову сцену з дев'яноста бійцями й технікою. Мали знімати в Палаці Потоцьких та на Воєнці. Ми вже знайшли додаткових операторів, щоб зняти з багатьох боків, але тих, хто мав брати участь у постановці, відправили на ротацію, в Маріуполь. От вам і «глухий кут».

Родіон: А щоб знімати на Стометрівці, нас місяць ганяли по кабінетах різної важливості люди. Врешті-решт, дозволили, навіть пригнали кран. Але тут така ситуація – потрібно півлітра крові, а все закрито, неділя. В обміннику на Бандери не хочуть продавати. Викрутились завдяки кетчупу.

Ви казали, що плануєте бачити Канни і Голівуд в Україні. На вашу думку, скільки часу на це потрібно?

Родіон: Я мав на увазі, що більшість фільмів, які зараз знімають в Україні і по всьому світі, – це гроші заради грошей, і все. Вони мають можливість, бюджет, але іміджу заради сенсу в них немає. Ми спробували знімати заради сенсу без грошей. Тому, чисто по логіці, я можу сказати, що ми не можемо зрівнятися з Голівудом, але, принаймні, маємо такі наміри. І то років через двадцять, якщо знайдуться такі ж самі «дурні», як ми, котрі робитимуть неможливе.

Трейлер фільму «Ми»

Чи мали ви підтримку від держави?

Родіон: Ми спробували, але у вас питання риторичне.

Що означає студентсько-волонтерський фільм?

Одна людина дійсно була професійним актором (Станіслав Білий), решта – волонтери. Наш фільм специфічний. Його цільова аудиторія – люди, які були в АТО, або в тому «варяться». Вони цей фільм розуміють. Як до нього ставитимуться люди цивільні – не знаю. Проте, я впевнений, що потрібні люди його сприймуть і зрозуміють.

Які були критерії відбору акторів?

Родіон:Щоби люди розуміли цю проблему, усвідомлювали свою відповідальність і високо ставили основну ідею.

Що для вас означає слово «Ми»?

Віталій: Це ті, кого я люблю, кого готовий захищати.

Родіон: По фільму, кожна людина, яка їде на Схід, їде не заради себе чи заради вигоди. Вона їде тому, що хтось сидить дома, варить їсти, на неї чекають друзі.

Віталію, як ви вживалися в роль? Чи були люди, з якими ви радилися щодо неї?

Віталій: Дуже з багатьма людьми говорив про це. Можливо, це закладено всередині, але не можу сказати, що ця роль була мені важка. Від початку АТО я вже був у самообороні. Мабуть, воно чекало, щоб ми зустрілись з Родіоном і його новелою на дві хвилини, яка переросла у фільм на тридцять хвилин.

Тобто сценарій змінювався в ході зйомок?

Віталій: Так, бо коли ми зняли картину і подивились її, то зрозуміли: чогось не вистачає для її повноти. Тоді сідалося, додумувалося все необхідне, аби вийшов справді добрий фільм.

Як знайшли операторів та інших людей, які працювали над фільмом?

Родіон: Випадково – а вони згодились працювати на ідею та перспективу.

Ви плануєте презентувати фільм в інших містах?

Родіон: Після презентації у Франківську думаємо їхати з ним на Схід.

Віталій: Фільм готували для Сходу, а не для міст. Так склалося, що ним зацікавились у Франківську. Коли ми починали, допомоги не було, а от тепер зацікавились.

Ви з кимось радились, як варто поставити фільм?

Родіон: Якби я спробував по-справжньому зробити війну і додати своїх вражень, я був би справжнім дурнем. Там є погляд цивільної людини. Ще й сентиментальний трішки. Якби актори були на Сході, вони б не мали таких емоцій, як прості люди. Вони не змогли б дивуватись.

Це фільм про АТО, але події відбуваються у Франківську.

Родіон: Це фільм не про АТО, а для АТО, ми відкриваємо ці події через вариво війни. З самого початку мав бути зображений наступ по всій Україні, але ми вирішили зробити без пафосу і популізму. Зовсім просто. І назва у нас проста – «Ми».

Фото Наталь Темех.