Як це було: акустична майстерня казки «Велике Вухо»

Уявіть, що кроки снів можна озвучити, якщо пошарудіти дерев’яною паличкою по фользі, дощ – пересипавши пшоно через сито, а випаровування роси – здмухуванням повітря з кульки в мисочку з водою.

Коли я рушала потягом зі Львова до Франківська поспостерігати за створенням акустичної казки, то уявляла тільки, як текст начитують діти або для дітей. Щойно увійшла до Центру сучасного мистецтва, де в рамках MitOst-фестивалю мистецька агенція «Артполе» проводила майстерню «Велике Вухо», то зрозуміла:  казка – це не тільки слова, а й звуки, створені дітьми.

«Нам до рук випадково потрапила книжка Дзвінки Матіяш «Казки Пятинки», абетка добра. І ми стали читати казки на кожну літеру алфавіту. Коли під час читання з’явилась літера «В», виникла ідея озвучити казку Дзвінки Матіяш «Велике вухо». Вона написана так, що кожен її рядочок звучить. Оскільки ми були в такому живому середовищі, на природі, то стали уважніше слухати звуки навколо (ідея створити акустичну майстерню народилася під час фестивалю «Артполе» – UFRA). 

Разом з дітьми ми зрозуміли, що речі, які нас оточують, також звучать. Часто можна віднайти в побуті звуки, які чуєш у природі», – розповідає авторка ідеї проекту Оля Михайлюк.

 

Осіння погода не завадила діткам прийти разом з батьками творити музичне свято. Дітлахи бігали, обіймали матусь, гралися кульками, шаруділи фольгою, булькали водою. 

Упродовж чотирьох днів майстерні діти знайомилися з казкою, пізнавали звуки, пов’язували їх із текстом, придумували власні. Дехто створював звуки безпосередньо на майстерні, а хтось приносив з дому.

Результатом став запис казки в професійній студії з акустичним супроводом звуків дощу, грому, води, кроків снів. Кожна дитина відповідала за свій звук, кожна слухала уважно, щоб не пропустити свою чергу пошарудіти чи похлюпати. 

Уявіть, що кроки снів можна озвучити, якщо пошарудіти дерев’яною паличкою по фользі, дощ – пересипавши пшоно через сито, а випаровування роси – здмухуванням повітря з кульки в мисочку з водою.

 

 

 

Координаторка майстерні Таня Манзюк похапцем розповідала про її особливості, бо непросто давати раду з великою купою дітлахів:

«Діти різні, з різними темпераментами, але дуже відкриті. Дорослих важче захопити процесом.

На майстерні є різні предмети. Діти приходили пізнавати підручні матеріали, дивилися, що і де можна знайти, побачити. Слухали, який предмет як звучить. Потім ми починали читати казку. І коли з’являлися епізоди, до яких можна було підібрати музику, шукали відповідні звуки».

Від саунд-продюсера Влада Креймера акустичній майстерні дістався Вухофон. За допомогою цього контактного звукознімача можна почути звуки, які знаходяться всередині предмета. Влад Креймер каже, що це найлегший спосіб отримати цікаве звучання з будь-чого:

«Я знаю, що діткам це буде цікаво, адже звичайні речі з Вухофоном можуть зазвучати геть незвичайно, дати волю уяві, надихнути на дослідження й експерименти. Ось я і запропонував простенький екземплярчик для «Великого Вуха».

Організатори акустичної майстерні «Велике Вухо» планують створити інтернет-сторінку, де можна було б викладати казки, озвучені не тільки українською, а й іноземними мовами – адже звуки птаха чи моря всюди звучать однаково. А також – галерею казок, куди б діти могли приходити й слухати, творити, шукати нові ідеї і натхнення.

Запис можна послухати тут.  

Фото Діани Горбань

Читайте також:

«Дитяче» програмування: майстер-клас IT-педагога Івана Шихат-Саркісова

 Підтримайте розвиток UFRA!